147.    Вимоги МСА 230 до аудиторської документації, її форми, змісту та обсягу.

Відповідно до МСА 230 «Аудиторська документація» аудитор повинен своєчасно готувати аудиторську документацію, яка забезпечує: - достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку; - докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосовуваних законодавчих та нормативних вимог. Термін «аудиторська документація» означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих відповідних аудиторських доказів та висновків, яких дійшов аудитор. Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних та інших носіях. До її складу входять, наприклад, аудиторські програми, аналізи, меморандуми з окремих питань, стислі описи важливих аспектів, листи-підтвердження та листи-пояснення управлінського персоналу, контрольні листи та листування стосовно важливих питань. Якщо це вважається за необхідне, до складу документації з аудиторської перевірки можуть входити виписки чи копії документів суб’єкта господарювання, наприклад, важливі та конкретні контракти та угоди. Документація з аудиторської перевірки збирається в аудиторський файл. Як правило аудитор вилучає з документації з аудиторської перевірки попередні проекти робочих документів та фінансових звітів, нотатки, що відображають його неповні або попередні міркування, попередні копії документів в яких були виправлені друкарські або інші помилки, та дублікати документів. Форма, зміст та обсяг документації з аудиту залежать від таких чинників як: - характер аудиторських процедур, які слід виконати; - ідентифіковані ризики суттєвих викривлень; - ступінь судження, потрібного під час виконання роботи та оцінки результатів; - важливість отриманих аудиторських доказів; - характер та обсяг ідентифікованих винятків; - потреба документувати висновок або основу для висновку у разі, якщо їх важко визначити, розглядаючи документацію про виконану роботу або отримані аудиторські докази; - методологія та використаний інструментарій аудиторської перевірки. Однак документування кожного питання, що його розглядає аудитор під час аудиту, не потрібне і не можливе практично. Документуючи характер, час та обсяги виконаних аудиторських процедур, аудитор повинен записувати розпізнавальні ознаки конкретних статей або питань, що перевіряються. Аудитор повинен своєчасно документувати обговорення важливих питань з управлінським персоналом та іншими особами. Якщо аудитор ідентифікував інформацію, що суперечить остаточному висновку аудитора щодо важливого питання або є несумісною з ним, аудитор повинен документувати, як він вирішив проблему суперечності або несумісності при формуванні остаточного висновку.